Педагогічне есе

                         Моє покликання учитель

Вчитель, наставник – ці поняття можна віднести до вічних. Скільки існує людство, стільки буде існувати поняття «вчитель».
Дуже просте тлумачення – це людина, яка наставляє, передає свої знання, вміння іншій людині. Вчитель – артист. Його роль триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею.
Вчитель – лікар. Лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Багатьох своїх «пацієнтів» лікує роками, багато з них не хочуть і не прагнуть лікуватися. Пройде багато років перш ніж «пацієнт» відчує. Що дав йому вчитель і подякує йому за це.
Вчитель – будівник. Він будує людські долі. Але при цьому не треба забувати, що вони не з бетону, а з кришталю. Одне невірне слово, неакуратний рух і можна зламати все, що будував так довго..
У той же час вчитель – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний. Звідки ж бере свої сили вчитель, щоб одночасно бути вихователем і педагогом, артистом і скульптором, батьком і матір’ю.
Я розумію, що зараз школа переживає не найкращі часи. Вона відображає і несе в собі всі проблеми нашого суспільства. Але я люблю свою роботу. У даний час не престижно бути вчителем, у школі залишились закохані, вірні їй люди, готові завжди на самопожертву в ім’я майбутнього. Для мене моя професія важлива. З дитинства мріяла стати вчителем. І ось уже 27 років віддаю цій справі свою душу і серце. Кожного дня на мене дивляться очі моїх учнів. За партами майбутнє України. І в цьому майбутньому жити і мені. І від того, якими стануть ці учні, залежить не тільки життя країни, але моє життя теж.
Яким повинен бути сучасний вчитель? Ставлю це питання, і думаю, що він на своїх уроках повинен бути і актором, художником, творцем. Бути яскравою і привабливою особистістю, щоб у ній відчувалася сила волі і душі – ось це головне, що характеризує сучасного вчителя. Цьому вчать багато прочитаних книг, сотні пройдених доріг і велика кількість людей, яких я зустріла на своєму шляху. Цьому вчать труднощі, які траплялись на моєму шляху, але з кожним разом, долаючи перешкоди, я ставала сильнішою. Цьому вчать мене мої учні, день в день, від уроку до уроку. Сократ сказав: «…навчаючи, вчимося самі». І треба бути здібним учнем, щоб зрозуміти і прийняти всі уроки, які тобі дало життя, і стати справжнім вчителем. Треба вірити у свої сили і сили тих чиї очі кожного дня, з надією дивляться на тебе.
В.О.Сухомлинський говорив: «Учитель готується до хорошого уроку все своє життя..»
Кожен урок вчителя – це маленький спектакль, який зворушить струни дитячих душ, і якщо ці струни дзвенять, як єдина мелодія, значить, вчитель відбувся. Я вірю, що мої найкращі уроки ще попереду. І продовжувати їх буде саме життя. Завжди думаю про те, чи стануть мої уроки для учнів проповіддю Добра, Честі, Милосердя, Справедливості. Моє покликання – учитель… Чим більше викладаю літературу, тим більше відчуваю відповідальність. Відповідальність, тому що мені довірили маленьку душу, а я повинна створити Людину, і не просто Людину, а читача, творця, митця. Як це зробити? Одвічне питання…Мій досвід підказує мені, що я обрала вірний шлях.